МАГМА ГРУП

Ваши достижения 

сохраним и приумножим

(050)500-26-35, (044)383-05-78

Новим в Законі про банкрутство є вимоги, які ставляться до організації та проведення аукціонів з продажу майна боржника (банкрута).

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.

Статтею 62 Закону про банкрутство передбачено, що організатор аукціону зобов’язаний забезпечити його фіксацію технічними засобами. Організатор аукціону зобов’язаний забезпечити ведення його відеозапису, крім проведення електронних торгів, та зберігання носіїв із записом аукціону протягом не менш як семи років з дня його проведення.

Зазначені вимоги до організації та прове дення аукціонів є новаторськими та необхідними, але Закон не визначає прямої залежності між невиконанням організатором та замовником аукціону положень ч. 6 ст. 49, ст. 62 Закону та визнанням результатів аукціону недійсними в судовому порядку.

Відповідним новаторством у процедурі проведення реалізації майна боржника (банк рута), згідно з Законом про банкрутство, є можливість проведення аукціонів з продажу майна боржника в електронній формі (електронних торгів). Вимоги до організації та проведення електронних торгів регламентуються положеннями статей 53, 58, 59, 67 Закону.

Так, відповідно до ст. 53 Закону про банкрутство при проведенні аукціонів в електронній формі (електронних торгів), а також при розміщенні оголошення про проведення аукціону та відомостей про результати аукціону на веб- сайтах, технологічні та програмні засоби по винні забезпечувати всім охочим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення аукціону, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукуван ня інформації на основі поширених веб- оглядачів і редакторів без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та стягнення плати. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення та бути доступною на веб-сайтах протягом семи років з дня проведення аукціону.

Частиною 4 ст. 67 Закону про банкрутство передбачено, що система, яка забезпечує проведення електронних торгів, повинна забезпечувати:

· безперебійну роботу з проведення електронних торгів;

· подання учасниками пропозицій щодо ціни через захищене з’єднання у режимі ре ального часу;

· візуалізацію всіх пропозицій із посилан ням на кодові номери учасників, що внесли пропозиції, протягом проведення аукціону в ре жимі реального часу, а також протягом семи років після його закінчення;

· візуалізацію часу, що залишився до за кінчення строку подання пропозицій щодо ціни.

Безперечно, можливість продажу майна боржника (банкрута) шляхом проведення аукціону в електронній формі (електронних торгів) надасть зручності потенційним учасникам електронних торгів як з причини заощадження часу на участь у торгах, так і з причини доступ ності інформації стосовно майна, що пропонується до продажу на електронних торгах, що, в свою чергу, є стимулом для прискорення продажу майна боржника (банкрута) за найвищою ціною та, як наслідок, скорочення процедури банкрутства загалом.

Але з огляду на те, що інститут електронних торгів у процедурі банкрутства з’явився лише з 19 січня 2013 р., є незрозумілим, як норми статей 53, 58, 59, 67 (організація та порядок проведення електронних торгів) буде кореспондуватися з положеннями ч. 6 ст. 49 Закону, відповідно до якої організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, основними критеріями якого вважаються, зокрема, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів.

Зазначені колізії в Законі про банкрутство, як і колізії стосовно повноважень ліквідатора у виборі способів продажу майна банкрута, невизначеності підстав для визнання результатів аукціону недійсними в судовому порядку потребують законодавчої регламентації з метою однакового застосування господарськими судами положень Закону про банкрутство та формування єдиної судової практики у сфері банкрутства.